"Знову буйно квітне черемшина"

       В ресторані було гамірно та людно - це був вечір першого січня. Святково прибрані  гості, що прибули до Івана -Франківська з усієї України, пили карпатську горілку, від якої швидко хмеліла голова. 
Горілка швидко робила їх розкутими, готовими до шаленства, до різних вчинків, від яких потім буває соромно.

  - "Музику! Музику!" - вигукували підтоптані чоловіки, огрядні тітоньки і геть молоденькі дівчата. Їм хотілося руху, виходу назовні тієї енергії, яка розпирає захмелівшу людину.

    Незабаром до зали увійшов стрункий хлопець, і не довго мудруючи біля звукової апаратури, заспівав "Червону Руту", потім  "Марічку", "Черемшину".
   У нього був неймовірно гарний голос. Величні  Карпати, древні гуцули та бойки, традиції західного краю, - все це озвалося з його пісень чарівними мелодіями. 

   Мова кохання,  смутку за чимось незвіданим, потаємним, але чистим та світлим, проникала у мою свідомість. Це була хвилина, коли розумієш: ось цю мить ти пам'ятатимеш  все життя.

- Ей, бандеровєц! А ну спой шо то нармальноє! - гості з Одеси явно не були вражені талантом хлопця.
-Да повєсєлєє давай! Ми плясать хотім! Сердючку давай! - кричали невдоволені одеські мачо, гупаючи ногами.

Музика стихла. Хлопець поник, подивився у вікно, подумав:
- Панове, я не співаю Сердючку, - сказав він голосно у мікрофон. 
Обличчя тих, хто вимагав веселощів,  наповнилося злобою. Один із них встав із -за столу і підійшов до музиканта. 
    Мені не було чутно їх розмови, але я бачила, що вона була різкою і неприємною. Через кілька хвилин діалогу, хлопець встав, одягнувся і вийшов на вулицю.  Він зник у синій темряві  зимового вечора, і для мене скінчилася казка.
    Молоденькі дівчатка з Києва швидко  знайшли флеш- пам' ять з піснями типу : "Оливьешку ложим в рот, получаем бутерброд" і т.д. 
Ресторан наповнився важким тупотінням  п'яних людей, хвацькими вигуками та недолугими  пританцьовками.
     Вийшовши на вулицю, де було чутно стрілянину новорічних салютів,  я  невільно почула розмову гарненької дівчини по телефону: "Да он всех достал своей заунывной черемшиной. Карпатский мудак!"

 І синій новорічний вечір  з білим пухнастим снігом, вже не здавався таким романтичним...

 














Читайте довго заборонені  до друку в Україні  «Подорожі по Північних Карпатах»  австрійця Бальтазара Гакета - де українці (чоловіки та жінки)  зображуються як розпусники, що мають злодійкуватий характер: "Краса по -гуцульському" - стаття з найбільшою кількістю переглядів на сайті Жінка -Онлайн