5 міфів Євромайдану - Авторський Блог
Романтична революційна полуда помітно спадає з очей навіть найзавзятіших активістів євромайдану.
Майже два місяці відсидівши у центрі Києва протестувальники так і не змогли знайти відповіді на головні запитання: заради чого вони тут стоять і що далі? Хто їх лідер, проти кого вони воюють і кого підтримують?
Самі активісти цього не знають. Їх боротьба перестала цікавити соціум і все частіше викликає осуд, нерозуміння та насмішки. Необ’єктивність ЗМІ у висвітленні подій Євромайдану спровокувала багато міфів, які є повною протилежністю дійсності.
Міф №1. Євромайдан – це революція.
Євромайдан виник як громадський протест проти призупинення українською владою процесу євроінтеграції. Але революцією цей протест так і не став: ним не було охоплено переважну більшість регіонів України. До того ж в країні не було оголошено надзвичайного стану, підприємства та установи працювали у звичному режимі, велика частина українців не проявила особливого зацікавлення подіями на Майдані.
У Великому тлумачному словнику української мови є таке роз’яснення щодо терміну революція: "Революція - докорінний переворот в соціально- економічному й політичному житті суспільства, спосіб переходу від одного якісного устрою суспільства до іншого, який забезпечує його поступальний розвиток."
Підходить? Якщо так, то які докорінні зміни відбулися? Крім спалаху насилля, агресії, ненависті до влади, міліції, до тих, хто «не скаче» - зміни відшукати важко. Ну хіба що сама територія Майдану - спотворена та брудна до неможливості.
Євромайдан від початку не мав мети, власного плану, бачення майбутніх подій, тому й зазнав поразки. Спочатку мітингарі хотіли в ЄС, але потім загубилися у власних бажаннях. Врешті стало зрозуміло, Майдан буде до тих пір, поки в ньому є потреба у певних політичних сил.
МІФ № 2. На Майдан вийшли мільйони українців.
Будь – який архітектор чи будівельник, знаючи площу Майдану та прилеглих територій, скаже Вам, що вмістити мільйон українців на Хрещатику реально неможливо. На одному квадратному метрі ледве можуть стояти 9 осіб. Ширина Хрещатику – 24 метри (вікіпедія). Навіть якщо удвічі збільшити ширину та довжину центральних вулиць, на яких відбувалися протести, мільйон громадян для крихітного центру – це занадто.
На так звану революцію активно запрошували в соціальних мережах, закликали, нагадували, вдаючись до високих словесних ідеалів. Звісно, з багатьох обласних центрів на Майдан до Києва курсували автобуси з невтомними активістами. Чи платили їм гроші – окреме питання, але не цього матеріалу.
Навіть якщо припустити, що на Майдані зібралися одночасно 1, 5 мільйона українців – це не означає, що їх думка є переважаючою та решта громадян гаряче підтримують Євромайдан. Кого більше, прихильників чи противників Євромайдану (це не лише партія Регіонів та східна Україна), питання суперечливе.
МІФ № 3. Майдан підтримала вся Україна.
Істерія в соціальних мережах навколо подій Майдану не дала бажаного результату тим, хто розраховував на революційні результати. Найактивнішими активісти майдану були у фейсбуці. Але в Україні фейсбук не є соціальною мережею № 1. Сьгодні навіть у віддаленому селі, у людей є змога відслідковувати новини з різних каналів. І здогадатися, що ТСН – проамериканські новини ( який власник, такі й новини) може й школяр.
Дуже скоро стало зрозуміло, що чим сильніше інтернет - ЗМІ «роздували» Майдан, тим прохолодніше прості громадянами ставилися до цих подій. Люди не хотіли і хочуть ототожнювати себе з хлопцями з Майдану, які діють стихійно, незрозуміло та за чиїмись вказівками. Хто дав їм право вирішувати за інших майбутнє країни? Чому 1% українців має вирішувати за решту, в якій країні нам усім жити? Чому правопорушників потрібно звільняти, якщо їх дії відверто злочинні? Більшість українців хочуть знати відповідь на й таке запитання – хто фінансує Майдан?
МІФ № 4. Майдан був мирним та приніс позитивні зміни.
Яка б негативна подія не сталася на Майдані: зґвалтування, побиття, крадіжки, бійки – все це було «звалено» на провокаторів та тітушок. Активісти, за їх словами, не захоплювали будівель, не провокували міліцію, не вчиняли бійок та навіть не вживали алкоголь.
Відома іспанська журналістка Пілар БОНЕТ в інтерв’ю газеті День за 12 грудня знайшла сміливість сказати те, що побоялися чи не хотіли казати українські журналісти:
«Сьогодні потрібно бути мужнім у професії, аби сказати правду. Сказати — я це бачила. Знаєте, коли було захоплення вашої мерії, я особисто бачила, як група людей-націоналістів це зробила. Я бачила колону в три ряди по 20 осіб. У масках і з касками на головах. Так, це лише частина картини з мозаїки, і журналіст може інтерпретувати її як захоче. Я знаю, що сьогодні мовчати про те, хто і як захопив мерію, нечесно. А про це сьогодні не пишуть. Неначе це само собою сталося.
Всі говорять — це мирний протест. І тут же не бачать, зокрема журналісти, складнощів проблеми.»
Активісти чудово усвідомлюють, що захоплення адміністративних будівель – злочин, за який в будь – якій країні передбачена кримінальна відповідальність. Захоплення центральних вулиць – злочин. Як вчинила американська поліція під час захвату громадянами вулиці Уолл-стріт у фінансовому центрі Нью-Йорку написано чимало.
Американський протест багато в чому схожий на український, хіба що розігнали його жорстокіше та ще й заарештували понад 6000 тисяч осіб. Американські діячі, які роздавали сухарі на Майдані, очевидно про це знали.
Свою позицію щодо захоплення адмінбудівель озвучило й керівництво Євросоюзу:
«Громадяни України мають право на мирні зібрання, де вони висловлюють свою політичну позицію, але протиправні дії, в тому числі захоплення адміністративних будівель, повинні каратися й припинятися. Про це заявив Пітер Стано, прес-секретар єврокомісара з питань розширення та сусідства Штефана Фюле.
"Ми підтримуємо верховенство права, а це означає, що якщо люди порушують закон, вони повинні нести відповідальність за свої вчинки", - сказав Стано.
МІФ 5. У Європі нам буде краще.
Випадково чи ні, бажання українців бути частиною Європейського Союзу співпало з бажання мільйонів європейців звідти вийти. У ці самі дні, коли в Україні активно вирував Майдан, Європою прокотилася серія протестів проти політики Євросоюзу. Економіка багатьох країн Євросоюзу в жалюгідному стані. Телевізійні сюжети, у яких європейці розповідають, як вони економили гроші на Різдво весь рік, змушують задуматися.
Втім, українці навідріз не хочуть чути, що в Європі багато голодних і бідних людей. Вони не знають, що Євросоюзу Україна потрібна виключно для геополітичної стабільності. В Україні немає жодних важливих сировинних ресурсів, споживчі ринки для західних товарів і виробництв доволі обмежені через низьку купівельну спроможність населення, місцеві вироби неконкурентоздатні, а дешева східноєвропейська робоча сила, здається, потрібна західним європейцям ще менше, ніж дешеві східноєвропейські товари.
Чи потрібні ми Європі – жвава тема обговорень у фейсбуці. Погляди українців, які вже встигли насолодитися європейськими стандартами найповніше відображені на тему медицини ( сторінка Доктора Коморовського).
Antonina Mamzenko Почему люди думают что в "Европе" лучше? Я прожив в Англии 8 лет лечится езжу домой. Те же "семейные врачи" которые ничего не знают. Мужа в неотложке 12 часов продержали при острой абдоминальной боли и отпустили со словами "сердечного приступа у вас нет". У сына на полугодичный непрекращающийся кашель махали рукой и говорили что это нормально. Попасть к специалисту нереально. Разве что при них помираешь или ходить к семейному врачу каждый день и доставать жалобами. Так что как говорится, там хорошо, где нас нет.
Aljona Saltykova Мы поменяли 3 семейных врача в Норвегии. Если семейный врач не может "глубоко" разобраться в вопросе - направляет к педиатру. Мы следим с мужем за событиями в Украине. Печально, что "народ" думает, что с ЕС все изменится в лучшую сторону. Порядок в стране нужно наводить - вот наше мнение.
Katerina Shpagina В Британии - лучше? Не смешите. В Европе всем пофигу на детей и болезни: выживет, так выживет, не выживет - естественный отбор. В Англии особенно странная медицина. Беременность кстати тоже так не ведут как у нас (в России) а с ребенком с температурой 40 можно часами сидеть в очереди на прием. И это не теория, а истории из первых уст
Julia Selezneva И в Италии с этим бардак Мы тоже с ребенком в больнице с температурой сидели 3 часа А нужно то было бедным родителям показать как нос промывать и парацетомол дать и домой отправить А с прикормом это вообще жесть . Здесь можете увидеть как ребенку в 6 месяцев пасту с общего стола дают а чтобы не капризничал так соску макают в мед или сахар и дают И это не един случай; А что 2-3 дет площадки на весь город. Это как вот и ходим с малышкой гулять за 10 км.
Виктория Волкова "Разруха не в клозетах, а в головах" (с) - начните покращення с себя-любого и не заметите, как наступит Европа... Или это болезнь такая - на чужом горбу в Рай въехать? Так никто в ЕС ничего дарить "ридной неньке" не собирается
R.S Перед тим, як виходити на протести та боротися за краще життя людей, запитайте їх думку, бо навіщо когось одружувати без його відома та бажання. І не дозволяйте собі ніколи говорити від імені усіх. Вам ніхто не давав таке право.
