Показ дописів із міткою Жінка. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Жінка. Показати всі дописи

середа, 20 червня 2012 р.

Захисникам української мови присвячується



Мово рідна,слово рідне
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тілько камінь має.
(Тарас Шевченко)


         Сьогодні час поговорити про українську мову.Чи можуть якісь закони її вберегти? І чи справді є небезпека для її зникнення?
         Були часи коли українська еліта, вчені, представники культури, що становлять кістяк української духовності, спілкувалися та листувалися російською. Це Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Коцюбинський. Їхні твори написані українською мовою, хоча мова їх оточення була не такою. 
         Українську мову зберегли селяни, прості жінки та чоловіки, що народжували по десятеро дітей, працювали з ранку до ночі в полі, але повертаючись - співали.

 Саме українська жінка, що з перших днів народження наспівувала дитині колискові, розповідали казочки та вчила подоляночки, зробила найбільший внесок у збереження української мови. Жінки були і залишаються оберегами української народної творчості, що передають свої знання дітям.
   В цьому мене переконало вчорашнє несподіване знайомство з однією жінкою. На вечірній прогулянці до мене підсіла жінка, яка нічим особливим не вирізнялася. Ми розговорилися і виявилося, що вже понад 30 років вона проживає із своїми дітьми у Росії, під Воркутою. Найбільше мене здивувало відсутність російського акценту. 

- Ви розмовляєте абсолютно "чистою" українською мовою, - зауважила їй я. 

- А що тут дивного? Я спілкуюся із своїми дітьми в Росії тільки українською мовою. 

-Як? Вони знають українську мову? (Четверо дітей народилися в Україні, але не проживали довгий час).

-Так, вдома ми розмовляємо тільки українською.Крім того у нас є українські телеканали, велика домашня бібліотека, гурток української творчості. Навіть мої внуки трохи розмовляють українською, - відповідає жінка.

І тут мене осінило! Який захист української мови сильніший: "паперові закони" чи історична пам'ять? Що буде коли кожен українець навчить передавати свою мову дитині так, як ця проста жінка, яка до слова, працює на заводі. Чи загрожує нам щось тоді?

Я впевнена, ні. Людська пам'ять, особливо на прекрасне, дуже сильна. А прекраснішого почуття ніж звучання рідної для тебе мови бути не може. Саме це змушує сотні українців, яких доля розкидала по всьому світі, мріяти хоч раз повернутися до України, аби побачити синє небо, жовтий лан достигаючої пшениці та почути щебіт дітей, які приспівують на ганку:

Іди, іди дощику,
Зварю тобі борщику
В полив’янім горщику,
Іди, іди дощику,
Цебром, відром, дійницею
Над нашою пшеницею (пашницею)!
Іди, іди дощику,
Зварю тобі борщику.

Більше про витоки української мови читайте "Будь особистістю - розмовляй українською" 











середа, 13 червня 2012 р.

Декретна відпустка по-українськи


- Ким ви працюєте?
- Я – фермер.
- У вас є діти?
- Слава Богу, народилося 15, вижило 9.
- Ваша жінка працює?
- Ні, вона сидить дома, в декретній відпустці.
- Зрозуміло. Як вона проводить свій день?
- Вона встає о 4 ранку, приносить воду і дрова, топить піч, готує сніданок і прибирає в хаті та на дворі. Потім вона йде на річку і пере. Далі йде з молодшими дітьми торгувати на базар. Потім вона купує все необхідне для дому і готує обід.
- Ви обідаєте дома?
- Ні, жінка приносить мені обід в поле, це приблизно за 3 кілометри від хати.
- А потім?
- Вона залишається зі мною, прополює бур’ян, а потім поливає город.
- А що Ви робите?
- Я мушу йти в село обговорити справи й випити з друзями.
- А потім?
- Повертаюся додому на вечерю, яку приготувала жінка.
- А після вечері вона лягає спати?
- Ні, я лягаю спати, а вона години до десятої закінчує справи по господарству.
- Здається, Ви казали, що ваша жінка не працює?
- Звичайно, не працює. Я ж казав вам – вона сидить дома, в декретній відпустці.

Кожна жінка має знати права, які надаються їй під час вагітності та пологів